Назва книги: "Промельк Беллы" Фрагменти з книги (частина 2): "...Зірки мерехтіли на небосхилі, розсипаючись у чорному вічному відкритому океані. Світло вулиць віддавало тепло вперше доторкнулось до її обличчя, у перший раз за дуже довгий час. Біла сукня трохи зацвіла на сонці, ниточки срібного візерунку казково тільки виблискували на сонці. Часу було мало, вона знала це, але поки був хоча б один момент, будь-який момент повернення, вона знала, вона знайшла свій шлях. І тепер, коли вона стояла перед підніжжям гір, вона відчувала себе свободною. Навіть коли всі навколо кричали: "Забудь про це, вони не заслуговують на твоє повернення!", вона відчувала, що вона не може залишити цей світ. Її серце билося сильніше, і вона рушила назустріч щастю, яке потребувало її, як повітря. "Белла промелькнула на горизонті, як зірка, яка вже мала йти спати, але вирішила побувати ще трохи на цьому небі - світлині, на якій тільки що було написано "Промельк"..."