Один час, коли я ще навчався у школі, у нашому класі, та й не тільки у нашому, стихійно виникла пошесть серед моїх однолітків вести щоденники. Відразу зазначу, більшість, які потрапили під вплив цієї моди, складали дівчатка. Мені ніколи так і не довелося, зі зрозумілих причин, прочитати щоденник хоча б однієї моєї однокласниці, але видається, що зміст його, крім якихось власних переживань і почуттів, які автор довірила паперу, чергувалися з віршами, у своїй більшості про кохання, класиків світової поезії, що належали перу, і молодих радянських поетів, з цитатами і висловлюваннями великих мислителів, з текстами пісень - новинками радянської естради, з якимись барвистими листівками, якими ми вітали один одного з різноманітними святами і власноручно зображеними за допомогою кольорових олівців квітами, нагадують фіалки, конвалії та різнокольорові тюльпани.