Цю книжку не обов'язково читати поспіль. У вибагливому настрої пам'яті завжди цінні скороминущі, випадкові пригадки. Вони вільні і тому точніші, ніж обіцяні до терміну мемуари. Все, що мені довелося згадати, перестало належати їй — річці Забуття. Може, тому по ній тепер можна подорожувати, щоразу вирушаючи з різних пристаней. Я ж, залишаючись на березі, хочу, щоб ви не нудьгували під час читання. Воно займе у вас набагато менше часу, ніж пішло у мене на ці легкі та такі важкі рядки…