«Макс спеціально приїжджав пізно. Обережно відчиняв вхідні двері, безшумно пробирався у ванну, роздягався, приймав душ, а потім входив до спальні. Йому подобалося дивитися на Марію. Спочатку – дивитися. Іноді проходило десять хвилин, перш ніж він підходив до ліжка. Марії здавалося, що Макс хоче переконатися, що вона спить, міцно, по-справжньому. І Марія дуже боялася його засмутити, прикидалася сплячою, стежила за своїм подихом, намагалася, щоб повіки не тремтіли зрадницьки. Вона спить. Вона навіть не підозрює, що Макс стоїть у дверях спальні, збуджуючись із кожною секундою все більше. Вони ніколи не обговорювали цього, він ніколи не просив її вдавати - вона сама відчула його бажання і зробила все, щоб коханий чоловік був щасливий. Одного разу вона навіть хотіла прийняти снодійне перед його приходом, але зрозуміла, що не зможе, заснувши по-справжньому, пестити його, відповідати на його рухи, ніби випадково, ніби підкоряючись чаклунству його бажань…»