«Світський прийом, посмішки та мішура, запахи небачених страв, шум розмов, кругообіг келихів та радісних осіб. Розряджені леді, кавалери, наче коні, що б'ють копитом. І я – сіра непоказна пляма, що ковзає по залі… Чемно посміхаюся, відповідаю на вітання та запитання. Іноді до місця, інколи ж – невпопад. І гадаю: Хто? Може, ця блондинка, що зображає фею? Довга та нескладна, як каланча. Або ця кнопка, яка боїться затнутися об довгий кринолін? Чи дурненька брюнетка в костюмі селянки? Блиск дзеркал, тіні вишколених офіціантів, напудрені перуки, шелест шовку, запах воску, що плавиться... І розлита навколо магія. Вона скрізь. У птахах, що пурхають серед танців. В ароматах квітів, що розпускаються посеред зали. У яскравих бризках феєрверків, що злітають…»