У неї є спеціальне слово — «Ільзебілль». Коли мама, тато чи старші чогось дуже від неї хочуть, вони вимовляють його. Яка нісенітниця, адже вона і за інтонацією знає, що цим людям потрібно! Вона всього лише кішка, але розумна й спостережлива — принаймні розумніша й спостережливіша за те цуценя, яке принесли нещодавно. Або того немовля, що одного разу з'явилося вдома і весь час кричало. Що за безглузді істоти ці собаки і немовлята! «Усього лише кішка» на прізвисько Ільзебілль виливає читачеві душу: про те, що їй подобається і не подобається, про дивні людські ритуали та свята і, звичайно, про головне — про їжу. "Записала" котячі думки швейцарська письменниця Ханна Йохансен, багаторазовий лауреат престижних європейських літературних премій. Починала вона як перекладач американської експериментальної літератури — і це явно вплинуло на неї: Ханна вміє «упакувати» химерну ідею в ефектну форму. З 1980 по 2007 роки десяток її книг отримав престижні літературні премії у Швейцарії та Німеччині. Повість не продовжує, але по-своєму доповнює книгу Ютти Ріхтер «Я всього лише собака», яка виходила в «КомпасГіді» раніше. Кожній дитині, напевно, хотілося уявити, що думають про нас, людей, домашні вихованці, і такі книги — гарний старт для фантазії на цю тему. У кого багата уява — той сам вигадає захоплююче продовження котячого чи собачого щоденника.