Бродський вважав, що Ігор Єфімов "продовжує велику традицію російських письменників-філософів, яка веде свій початок від Герцена". І ось тепер, опублікувавши дюжину романів та півдюжини філософських книг, Єфімов написав свій варіант "Колишнього і дум". З першого тому його спогадів - "У Старому Світі" - читач дізнається, що його життя в Росії проходило під гаслом "не вір, не бійся, не проси" задовго до того, як це гасло було викарбуване Солженіцином. Вже у шкільні роки він не вірив газетній та радіопропаганді — лише Пушкіну, Лермонтову, Толстому. І не боявся заступитися за товариша по службі, якому загрожував розстріл. І за гнаного поета, майбутнього нобелівського лауреата. Не боявся розповсюджувати заборонену літературу і друкуватися за кордоном у ті роки, коли за це давали до семи років таборів... Юхимові пощастило — йому довелося дожити до повернення його книг до Росії.