Жанр книги з жартівливою назвою «Вперед у минуле» сам автор позначив як «одкровення». Це довірча розповідь про власне життя, про радісні, а часом безглузді побутові реалії, про історичні події, що безперервно стрясали країну, про дружбу з Аксьоновим, Ахмадуліною, Висоцьким, Горіним, Окуджавою, Талем, Каспаровим, Ширвіндтом і багатьма іншими чудовими людьми, перераховувати захоплено і нескінченно! Автор спробував вибудувати книгу бездоганно логічно, як шахову партію, - у ній є дебют, миттельшпіль і навіть ендшпіль. Але різноманіття і непередбачуваність життєвих ситуацій неможливо передати чітким строєм шахових фігур і найгеніальніших ходів.