Людовік XIV, переживши в юності війни Фронди, став переконаним прихильником абсолютної монархії і прагнув зробити Францію наймогутнішою державою Європи. Правителі сусідніх країн ненавиділи його, підозрювали у прагненні світового панування, але наслідували його. Він перетворив Версаль на блискучу королівську резиденцію, яку копіювали європейські государі. Король любив театр, протегував Мольєру і Расіну і сам виходив на сцену в балетах. До його послуг були перші красуні держави, але в 45 років він сам поклав край своїм галантним пригод, одружившись з колишньою вихователькою своїх незаконнонароджених дітей. Проте важливішою за жінок, полювання, театру була для нього війна. У молодості він безрозсудно гарцював на білому коні перед окопами, а пізніше блискуче знав топографію місць битв і віддавав найточніші розпорядження приголомшеним генералам. Проживши 77 років, він перебував на престолі 72 роки — довше, ніж будь-який інший європейський монарх, пережив своїх дітей та онуків і передав престол правнуку, увійшовши в історію як Людовік Великий та «король-сонце».