Адель Сміт все життя жила на благо людства. Будучи в 60-х і 70-х активісткою руху за громадянські права, вона провела більшу частину життя, беручи участь у демонстраціях, виступаючи з промовами і простягаючи руку допомоги всім нужденним.

Але того ж вечора, коли їй вручають Премію за досягнення у галузі гуманітарної діяльності, у неї трапляється інсульт, після якого вона залишається частково паралізованою та позбавленою здатності говорити. Тепер Адель перебуває під опікою у безжалісної медсестри хоспісу, яка бачить перед собою не героїню, а причину своїх численних проблем, оскільки сама вона народилася у міжрасової пари. Медсестра вирішує влаштувати Адель свою власну "терапію", що складається з тортур та страждань, як фізичних, так і моральних.