Геннадій Авраменко – відомий світський фотограф, колумніст журналу «МК-бульвар». Але це зараз, а на початку 90-х він був... справжнісіньким хіпі. Носив довге волосся і пересувався колишнього СРСР виключно автостопом у той час, коли вся країна зробила ковток свободи. А хто знає про свободу більше, хто може розповісти про неї краще, ніж хіпі? Латвії, Естонії, Білорусії, Україні довго живе в Криму на загадковій горі Мангуп, що зберігає стародавню силу. Його жене у шлях бажання знайти «нового себе, новий будинок, любов, триклятий сенс життя», і воно ж змушує повертатися — до міст, гір, морів. І до людей. Тому що головний стрижень роману – це люди. За 18 років, які минули з того часу, вони знайшли себе, стали успішними режисерами, художниками, журналістами, фотографами. Їх усі знають та поважають. Але найважливіші зміни, що визначили долю та світогляд, трапилися з ними в ті часи, коли вони йшли з дому. Це роман-ностальгія, де початок 90-х відтворено в деталях, відчуттях, мріях.