Ось так буває! Служба та плацкарт наповнюються запахом самовару (пардон, титану), жарко натопленого смолянистими дровами. І сама Таня, як купчиха за чаєм на картині Кустодієва, з сушінням в одній руці та зі склянкою чаю в підскляннику – в іншій, важливо сидить навпроти електрощита. Червонощока та задоволена життям провідниця-студентка. Літо 1993 року. Благодать! Але тільки не знає Таня, що після розвалу СРСР, всю нашу країну так сильно струснуло і збентежило, що вся до того тихо-мирно лежала на дні каламут, людська і казкова, піднялася, знялася з насиджених місць і почала блукати…