Наш сучасник Віктор Антонов став своїм у ХХ столітті – він запросто спілкується з письменниками Іваном Єфремовим та братами Стругацькими, з Косигіним, Шелепіним, Семичастним, та й «наш дорогий Леонід Ілліч» цінує Віктора за неоціненний внесок у розвиток космічної програми Радянського Союзу , що забезпечила пріоритет у «місячній гонці» Антонов мріє забезпечити своїй країні світле майбутнє, але шлях до вирішення цього завдання непростий: складно зрозуміти причини розчарування народу у соціалізмі та трансформації відлиги у застій. А від застою та до краху СРСР недалеко. І для того, щоб зрештою знайти вірний курс, Вікторові доведеться спуститися з неба на землю. І в прямому, і в переносному значенні…