Історія, історія… це не тільки пара стародавніх саркофагів, що захоплюють завзятого культурного діяча, а й просте людське життя, набагато важливіше, ніж кілька артефактів минулого. Кожен з нас більшою чи меншою мірою вважає себе героєм, що проходить тернистий шлях через біль або муки до світлого майбутнього (прозвучало дещо пафосно, але я тепер письменник, так що трохи можна). Про одного з таких людей і йде моя оповідь, в якій головний герой проходить певний життєвий цикл, пов'язаний із становленням людини як особистості. Чи правий він виявився з тим чи іншим способом вирішення проблем? Містить нецензурну лайку.