На початку 60-х років населення Землі становило 3 мільярди. До цієї цифри людство йшло багато тисячоліття з того моменту, коли, за Дарвіном, мавпа вперше ціпком збила банан. У ті ж 60-ті Микита Хрущов клятвено обіцяв, що "вже нинішнє покоління радянських людей житиме за комунізму". Минуло понад 30 років: Обманутому поколінню так і не судилося скуштувати плодів обіцяного комуністичного раю, зате довелося побачити, як за ці роки людство переступило цифру 6(!) мільярдів. Збільшившись удвічі, воно створило неймовірну тісноту на земній кулі. При цьому частина його була змушена знову повернутися до "палиці та бананів". Показово, що лави "повернених" поповнилися в основному за рахунок покоління тепер уже колишніх радянських людей. Тобто нас із вами: Чому ж миттєве в масштабах Всесвітньої історії зростання людства обернулося найбільшою трагедією саме для народів, які населяють одну шосту частину нашої планети? Хто і як маніпулював розподілом "бананів", при цьому використовуючи "палиці" виключно для биття по руках? На ці та багато інших питань особисто я отримав відповіді ще багато років тому. У Нью Йорку. І тоді я поставив собі за мету: про це повинні знати все: 1999-й рік (рік виборів Президента України) надав мені реальну можливість рядом публікацій та особистими контактами з провідними політиками - претендентами в перші особи держави - наблизитися до досягнення своєї мети і вступити у відкриту боротьбу із "авторами" пострадянської трагедії. На її тлі драйзерівська "Американська трагедія" має дешеву мелодраму. Отже, як я боровся: У квітні 1999 року вийшла моя брошура "Сокира над православ'ям, або Хто вбив отця Мене". 9 вересня цього ж року виповнювалося рівно 9 років від дня трагічної загибелі Олександра Меня – одного з найбільших релігійних просвітителів, найбільших гуманістів ХХ століття. Зверніть увагу на цифрове позначення цієї чорної дати – 9.09.1999. Містична дата урочистості Диявола. 6661.60.6. Хто ж стоїть за цією урочистістю?