Від'їхавши на відпочинок, дружина не повертається. Залишившись один, герой розмірковує про те, що сталося. Цей вечір став найдовшим у його житті, розділивши її на «до» та «після». «Чи любив я її? Важко сказати, але гадаю, так, любив. Я не носив її на руках, не співав дифірамби. Я просто по-чоловічому цінував у ній жінку, з якою мені було добре. Я намагався, щоб і їй було так само. Єдине, що я можу спробувати зробити – повністю зникнути з її життя і викреслити її зі свого. Вона не була щаслива зі мною в минулому житті, принаймні останнім часом, хоча я був там щасливий. Ми тепер житимемо у розділеному світі. Я навчуся прощати і забувати своє минуле, де ми були разом. Розпач, біль. Я стиснув кулаки до болю в кісточках пальців від безсилля». Дорогі читачі! Хіба не буває, що ви думаєте не тільки про справи насущні? Думки самі приходять, незалежно від того, кличете ви їх чи ні. Якщо трапиться час мислити, не женіть його, і без вас проженуть. Жанр – міська розповідь. У ньому зворушливі, а часом болючі стосунки між чоловіком та жінкою. Їх єднання та протистояння. Так, життя не цукор, але від того скільки в ньому солі, залежить і смак солодощі. Солодкий смак – гіркий смак. Чи вам це не знати. А кохання? Це проза життя, яке хочеться читати все життя, але так і не дочитати до кінця. Книга видана завдяки думці читачів рукопису в інтернеті. Вона – результат спілкування із вами. Це ваші думки, почуття. Автор, як губка, вбирає їх та кладе на папір. Тому в ній усі ми.