«Вільна, полум'яна муза, натхненниця Пушкіна, приводить у відчай диктаторів нашого Парнаса та осілих критиків нашої словесності. Бідолашні! Щойно встигнуть вони запевнити своїх клієнтів, що в силу такого чи такого параграфа піїтики, виданої в такому-то році, поема Пушкіна не поема і що можна довести це за всіма правилами полеміки, новими оплесками заглушається їх хрипкий шепіт і загальне захоплення турбує їх знову шукати доказів на стертих листочках реченої пиитики!…»