Казка про Схід у кожного своя, і ця про мою Японію. Простою мовою про загадкове… Рік у Японії. Без чайних церемоній, без самураїв, без захоплення «великим дивом», ну або майже без цього… Це розповідь про те, як вона шепоче ранковим вітром, як спалахує першими променями сонця, як зацвітає цикламенами, як поспішає вранці мільйонами в офіси, як механічно танцює в нічних клубах, як глибоко переконана вона у своїй зарозумілій винятковості і як щорічно приваблює до себе сотні тисяч іноземців, що злітаються метеликами на червоне коло її прапора, а потім відлітають геть. Я була однією з них.