Коли попереду маячить перспектива швидкої загибелі, не особливо вибираєш, як вижити. Ось і я, опинившись у палаті для смертників після чергового замаху, схопився за соломинку – пропозицію на участь у певному експерименті, метою якого є вивчення впливу тривалого занурення у віртуальну реальність на людину. В результаті виявився замкнений у вірт-капсулі на довгі роки. Чи шкодую про своє рішення? Анітрохи. Перебування в повному небезпеці, пригод і загадок світу-симуляції явно краще за смерть у в'язниці однієї з країн Південно-Східної Азії від рук найманих убивць. Нехай навіть мені і «пощастило» отримати прокляття на початку мого «нового» життя та стати найслабшим серед усіх учасників експерименту.