Віра Олександрівна – так шанобливо зверталися до неї студенти. Вірочка - так називав її колишній чоловік. Верунечка - про таке ласкаве ім'я мріяла вона сама. Верунчик не щасливчик, швидше - довірлива простофиля. Немає чоловіка, який не наголосив би на її чарівності. І не було в житті Віри того єдиного, який не скористався б її милим простодушністю в корисливих цілях. Але одного разу доля звела її з ним: привабливим і непередбачуваним.