Роман — пророцтво, яке здійснилося. Створений методом імпровізації, у якому сюжет шикується на ходу. Створити його автор задумував давно (назва датується 1993 роком), але приблизно 25 років взагалі не писав великої форми, а тут несподівано для себе приступив, бо зрозумів: тепер чи ніколи. Почато – восени 2011 року, завершено у лютому 2012. А наприкінці 2013 року – почалося наяву! Уявіть світ, у якому мрія людей про тілесне безсмертя майже збулася. Ось щастя настало! Дар посмертя змінює світ. Варварство і темрява життя минає. Настає торжество некрократії. Кого приймають у Кощії Безсмертні? Людей гідних — здатних сплатити за дорогі послуги некромантів, спеціально навчених підземною расою. Звичайно, йдеться не про повне безсмертя, а про довге посмертне існування. Тому честі, що удостоїлися, люди звуться просто і невибагливо — мерцями. Зрозуміло, що і серед мертвих — не без виродка. Лицар Ордену посланців Смерті Чичеро, попри хвалену невразливість мерців, гине, вистежуючи живого ворога Владики Смерті. Однак, придворний некромант вождя карликів Отшибіни відновлюють його посмертя на новій основі. Тепер запорукою існування Чичеро стають зусилля трьох живих карликів — Лімна, Зунга, Дулдокравна, прихованих під його плащем. Від їх вождя Чичеро отримує завдання об'їздити велетні замки на околицях печерного міста Цанц і зібрати в велетнів якнайбільше тіней мертвих селян, через які можна вплинути на результат некрократичного віче, що готується в Цанці. Виконавши важке завдання, Чичеро і його карлики стикаються з хто це завдання давав, і з руйнівними наслідками створеного ними, що спонукає їх переглянути своє ставлення до дару посмертя. Чічеро змушений самовизначатися. З ким він: зі своїми мертвими володарями, або з нечестивими заколотниками, які посміли зрадити некрократичні ідеали?