Наші почуття дивні нам самим, вчинки стихійні, а думки про все на світі: про вірність крові, про музику дівчат, про руки братів. Ми посміхаємося батькам, щоб вони думали: все гаразд. Не всякий зрозуміє, чим ми живемо: собачі біги, крадіжка дорожніх знаків у ночі або ще й хліще — таємні поєдинки на рингу. Ми голодні. Голод мучить нас зсередини, змушує рватися вперед. Ми маємо вирости; повзти і стогнати, гризти, гавкати на будь-кого, хто надумає нам перешкодити чи приручити. Ми брати Волф, вовчі підлітки, ми біжимо, ми стоїмо за своїх, ми вистежуємо життя, долаючи страх. І якщо не впораємося, звинувачувати нема кого.