За спогадами друзів та колег художника, за чутками та міфами, за скупими фактами та нечисленними документами, за повістями Енни Оленник «Нагадування», за мемуарами мистецтвознавців та художників реконструйовано біографія російського живописця Олександра Васильовича Ніколаєва (1897–1957). Він хотів повторити досвід Поля Гогена, Армінія Вамбері — і врешті-решт став Усто Муміном. Саме тоді були створені роботи, які стали для Усто Муміна головними, а для глядача — пізнаваними, «устомумінівськими». Однак у долі художника вони обернулися проблемами, бо не вписувалися в тодішню ідеологію. Першим підходом автора до біографії Усто Муміна стала книга 2014 року «А. Миколаєв — Усто Мумін: доля в історії та культурі (реконструкція біографії художника)». Нинішнє видання — самостійна книга, до якої увійшов великий масив нового матеріалу: свідоцтва та ілюстрації, що відкрилися, що раніше не публікувалися. Серед них юнацькі вірші Усто Муміна, написана ним легенда «Обі-Рахмат», дуже цінні свідчення Ольги Бессарабової про воронезький період його життя і недовго перебування в Оренбурзі, спогади Ольги Мануїлової, Галини Козловської та ін., стенограма творча зафіксовано дуже важливий виступ художника – його аналіз власного творчого шляху.