Він отримав від сучасників далеко не найпочесніше прізвисько. Історики-«західники» звинувачують його в «зраді» та «роболепстві перед Ордою»: мовляв, його влада трималася на татарських шаблях, на його руках кров одноплемінників, а на його совісті — мученицька смерть тверських князів... Іван Калита справді бився за влада люто, люто, нещадно, не шкодуючи ні інших, ні самого себе, не гидуючи ні підкупом, ні доносами хану, ні ординською допомогою. «Побут тиша християнам і престаща татарові воювати Руську землю»), саме за Івана Даниловича та його синів народилося «нелякане» покоління, що посміло вийти на Куликове поле, саме його онук Дмитро Донський здобув велику перемогу, з якої почалося звільнення і піднесення Русі ...