Маленька дівчинка сидить на сходах і жадібно жує шматок хліба.— Адже холодно, йди додому—Не можу, — зітхає і опускає погляд. - У мами свято ... Наче на підтвердження її словах, чуються веселі голоси і дзвін пляшок. Ну це в жодні ворота не лізе. Самі там розважаються, а дитина повинна мерзнути в під'їзді? – Ану вставай, – кажу сердито і рішуче йду нагору. – Зараз розберемося. – Не треба. Тільки гірше буде… Озираюся на дитину. Витирає сльози рукавом, розмазуючи бруд обличчям. Ну, як її кинеш одну в холодному під'їзді? - А хочеш піти до мене в гості? – посміхаюся їй. – А можна? – недовірливо піднімає на мене очі. – Ну звичайно, ходімо.