Поняття «таємниця сповіді» до цієї «Сповіді...» зовсім не застосовується. Якщо якась таємниця і є, то лише одна – як Ользі Мариничовій вистачило душевних сил на таку неймовірну книгу. Адже навіть здоровій людині... Стоп: а хто, власне, визначає межі нашого здоров'я чи нездоров'я? Так, автор сама називає себе божевільною, але, замислюючись над її розповіддю про життя в «психлікарні» і за її стінами, розумієш, що немає нічого нормальної людської доброти, тепла, розуміння та участі. «"А чи всі здорові, – питає нас автор, – з тих, хто не стоїть на обліку?" Чи можна назвати здоровим почуття граничного егоїзму, байдужості, цинізму? Отож і воно...» (Інна Руденко).