— О! Як ти проникливий, mon ami! Безперечно, ні! - знову засміявся Хейл, але від Неда не сховалося, що цього разу посмішка не торкнулася блакитних очей його приятеля. Хейла щось тяжіло у всій цій історії. Так! Так! А це вже цікаво! Що ж придумав його дядечко, коли вирішив так розщедритися і відразу на титул?» — думав Нед, уважно вдивляючись в обличчя друга. — Мій високоповажний дядечко призначив мене опікуном маленької сирітки. Я повинен підшукати для неї гідного супутника і вдало видати заміж цю найніжнішу квітку, яку він вирощував кілька років.