Аміра вирішила, що батько, швидше за все, вже розповів матері, хоча хто знає? На її обличчі взагалі важко було розгледіти хоч якісь емоції. Хіба що роздратування. Цього було хоч греблю гати. Міа незрозуміло дивилася на батька, заламуючи перед собою руки. А Аміра чекала. Чекала продовження цього монологу. — Цією спілкою стане шлюб. Шлюб між Оластерами та Зедекіа. Об'єднавши наші сім'ї, ми покладемо край усім чуткам про війну. І наші піддані зможуть жити у світі, не побоюючись за своє майбутнє та майбутнє своїх дітей. - пояснив батько. Помовчавши хвилину, він перевів сумний погляд на Мію. Від цього погляду серце Аміри впало вниз, а батько лише тихо додав: — Міа, я впевнений, ти складеш чудову партію Максимілліану Олластеру.