Він воював по-суворовськи: не числом, а вмінням. Він по праву вважається одним з найкращих танкових командирів Великої Вітчизняної. 1941 року, коли його танковий полк, здійснивши нічний марш ворожими тилами, захопив «висоту смерті» під Єльнею, що змусило німців залишити місто. З того часу танкові рейди стали спеціалізацією цього хороброго, винахідливого і високоосвіченого командира. Протягом усієї війни танкісти Бабаджаняна, що боролися в корпусі легендарного Катукова, були на вістрі головного удару Червоної Армії — змітали ворожу оборону, громили німецькі комунікації, брали міста в глибокому тилу супротивника. Полковник Бабаджанян відзначився при форсуванні Дністра, на Сандомирському плацдармі (де був тяжко поранений у груди, але через 20 днів повернувся до ладу) і в битві за Берлін. Про всі ці битви Амазасп Хачатурович розповів у своїх мемуарах, визнаних однією з найкращих книг про бойове застосування радянських танків у Великій Вітчизняній війні. , які раніше ніколи не публікувалися.