Бують просто різдвяні ранки, а бувають різдвяні ранки на кшталт цього: коли я бачу, як мій брат Рис ходить по нашій нью-йоркській квартирі... і посміхається. Так, мова про Риса, замкненого, похмурого і дратівливого; про людину, яка перетворила похмурість на мистецтво. Але зараз він зовсім не хмуриться. Ні, власне кажучи, зараз він погрожує обробити мене пістолетом за те, що я потис руку красивому, милому, напівроздягненому створенню на ім'я Джейн, яке щойно спробувало вислизнути з його спальні. Дивно. Хто б міг подумати, що Похмурого Братця взагалі цікавить секс? Але зовсім не усмішка і не його лібідо, що раптово прокинулося, так вибили мене з колії. Минулої ночі сталося щось жахливе, щось, що змусило мого брата порушити власне правило і врятувати смертне життя. Що б це не було, тепер він не пам'ятає нічого з останніх двохсот років життя. Він так хоче Джейн, що змушує себе забути, що він вампір, і повертається в той час, коли він ще не був звернений, а наша сім'я зруйнована. Він ходить по квартирі, ніби віконт часів Регентства, і з англійським акцентом говорить щось на кшталт: «Я поводився як докучливий, що набрався дурнів». Невже ми справді колись так розмовляли? Так що Рис не знає, що він вампір, і Джейн теж. Ось це я і називаю проблемою. Єдине, що я знаю — цій смертній вдалося торкнутися холодного серця мого брата, і я, Себастьян Янг, зроблю все, що завгодно, щоб допомогти йому утримати її…

Переклад: Калле (гл. 1-14), MadLena (гл. 15-28); редактура: Viktoria (гл. 1-14), Seyadina (гл.15-28); російськомовна обкладинка: sonata.