У монографії аналізується феномен утопізму. Негативістське ставлення до утопій, на думку автора, абсолютно невиправдано, оскільки вони є змістовними помилками, у яких неадекватним чином полягають справжні уявлення. Засновники марксизму вважали, що ґрунтовною, матеріалістичною критикою своїх попередників вони покінчили з усіляким утопізмом. Однак вони сприйняли безумовно утопічні уявлення про безтоварне, безгрошове посткапіталістичне суспільство, про скасування поділу праці, спеціалізацію працівників у виробництві. Більше того, вони висунули та намагалися науково обґрунтувати нові, створені ними утопічні положення про історичну місію пролетаріату як руйнівника капіталістичного ладу та будівельника безкласового суспільства, про диктатуру пролетаріату, яка в принципі неможлива, оскільки жодна диктатура не здійснюється масою людей. Ці та низка інших положень є предметом критичного аналізу.