Марія Голованівська – випускниця факультету МДУ. У тридцять років вона вже доктор наук, здавалося б, попереду успішна наукова кар'єра. Проте цікавість та полювання до "зміни долі" повернули Голованівську спочатку у бік "крутої" журналістики, потім у рекламний бізнес. Одночасно писалася проза – то філософські новели, то казки, щось суто експериментальне. Романи та оповідання, що увійшли до цієї книги, – про кохання, а ще точніше – про пристрасть, завжди несподівану, недоречну, коли здоровий глузд вступає в нерівну боротьбу з силою почуттів, а прагнення до свободи зазнає поразки перед абсолютною залежністю від іншого. Обидва романи дзеркально відбивають один одного: у першому ("Протиріччя по суті") герой, немолодий вчений, поглинений почуттям до молодої дівчинки, що грає в легкість стосунків з чоловіками та з життям; у другому ("Я люблю тебе") жертвою безрозсудної пристрасті до сина своєї подруги стає сорокарічна успішна ділова жінка...