Сергій Володимирович Марков – представник білої еміграції, монархіст, колишній офіцер. На Першу світову війну він пішов добровольцем у 16 років і фатальний 1917 зустрів зовсім юним вісімнадцятирічним корнетом, але вже з важкими фронтовими пораненнями і Георгіївськими хрестами за хоробрість. Сергій Марков служив у Кримському кінному полку, шефом якого була імпера що відносилася до своїх офіцерів, і в тому числі – до «маленького» Маркова, як вона його називала. Колишній корнет зберіг відданість своєму «державному шефу» на все життя. Він був одним із небагатьох офіцерів, які намагалися зробити хоч щось, щоб врятувати царську родину, що була після Лютневої революції під арештом, навіть вирушив до Тобольська слідом за засланою імператрицею та її близькими. На жаль, спостерігати здалеку за заарештованими, не маючи можливості чимось допомогти, було важко. А надати дієву допомогу в їхньому звільненні, не наражаючи життя членів царської сім'ї на небезпеку, хлопчик-корнет навіть за допомогою кількох друзів не зумів. під час російської революції, про людей з найближчого оточення царської сім'ї і про те, як вони розкрилися в страшні дні народного бунту, про Громадянську війну, що починалася в Росії, і про повалені вінценосці, яким не було кому допомогти в останні дні життя. видавничий дизайн.