У трагічних подіях початку Великої Вітчизняної Війни прийнято звинувачувати політичну короткозорість І.В.Сталіна, яка не дозволила заздалегідь організувати гідну відсіч гітлерівської армії вторгнення. Ця точка зору була прийнята вітчизняною історичною наукою практично відразу після смерті Сталіна та розвинена у численних дослідженнях та мемуарах. Насамперед у "Спогадах і роздумах" Г.К.Жукова. Ще сильніший, навіть істеричний розвиток ця думка отримала в період горбачовської "перебудови". Однак архіви і видання заборонених раніше мемуарів свідків тих грізних подій дають можливість усвідомити, що все було далеко не так просто і основна частина провини за розгром РККА влітку 1941 лежить на зовсім інших людях. Про загадки, пов'язані з несподіванкою нападу Німеччини на СРСР - документальні дослідження Володимира Чуніхіна.