Максим Горький – найвідоміший радянський письменник, увічнений у назвах міст, вулиць, літаків і майже зниклий із культурного побуту в нову, пострадянську епоху. Багато років його звеличували як «буревісника революції», відданого прихильника та пропагандиста комуністичних ідей, а потім за це ж засуджували. Тим часом він ніколи не був стовідсотковим більшовиком, його творчий метод не укладається у прокрустове ложе «соціалістичного реалізму», а його біографія далека від стандартів пролетарської моралі. У книзі відомого письменника, поета, історика літератури Дмитра Бикова Горький постає непересічною людиною, видатним майстром російської прози, свідком та літописцем великих історичних подій.