Медіа, можливо, і не визначають нашу ситуацію, як про це свого часу провокативно писав Фрідріх Кіттлер, проте швидкість їхнього розвитку найчастіше залишає теорію в дурнях. Робота голландського теоретика медіа Герта Ловінка – спроба осмислити цю ситуацію, намертво вчепившись за практику медіа-активізму, яким Ловінк займається вже чотири десятиліття. Networks without a Cause» (2012), «Social Media Abyss» (2016), а також зовсім свіжі тексти в ранній авторській редакції, які згодом увійшли до нової збірки есе «Sad by Design» (2019). Вони багато в чому перегукуються, хоча умовно поділені на три блоки: якщо перші п'ять текстів так чи інакше обертаються навколо питання про вплив соціальних медіа та смартфонів на саму природу соціального, то друга частина – також із п'яти текстів – більшою мірою присвячена конкретним прикладам цифрової повсякденності. : трансформації жанру коментаря, суб'єктивності епохи селфі, цифрового детоксикації, техніки запитів. Останні три есе – політико-теоретичні інтервенції, в яких Ловінк обговорює форми соціальної організації та політичної практики, – ті самі тактичні медіа та організовані мережі, а також вступає в полеміку з іншими актуальними концепціями медіа.