Німець Фрідріх Герштеккер (1818–1872) відомий як мандрівник та романіст. На рубежі XIX-XX ст. його твори були такі ж популярні, як книги Густава Емара, Томаса Майн Ріда або Фенімора Купера. Герштеккер не ставив собі завдання у цікавій формі познайомити читачів зі звичаями і звичаями далеких для європейця місць. Він просто із властивим йому почуттям гумору розповідав про те, що бачив, чув, пережив. І якщо не знати, що Герштеккер – німець, можна подумати, що романи, створені ним, відносяться, швидше, до американської літератури. У книзі є трохи іронічне ставлення до того, що відбувається, що нагадує чимось американський фольклор. До того ж цей роман – безперечна удача автора – не ділить світ на чорне та біле. Відносини між бандитами-конокрадами, їх непримиренними ворогами – регуляторами, тобто лінчувальниками, та фермерами Далекого Заходу зовсім не такі однозначні, як прийнято описувати в подібній літературі.