Академік Василь Володимирович Бартольд (1869-1930) якось зауважив, що вивчення історії тюрків за першоджерелами вимагає таких навичок, які рідко поєднуються в одній особі, бо якщо взяти хоча б мови, то треба знати досконало, крім тюркських, як мінімум арабська, перська і китайська, а також мати масу спеціальних знань. Сам він – тюрколог, арабіст, ісламознавець, історик, архівіст, філолог, поліглот – був саме такою людиною, являючи собою рідкісний тип вченого-енциклопедиста. В.В. Бартольд спирався у своїх роботах на безліч джерел і, як ніхто інший, завдяки своїм глибоким знанням, умів їх зіставляти та аналізувати. Курс лекцій з історії тюркських народів був написаний ним на прохання турецького уряду, прочитаний турецькою мовою в Стамбульському університеті в червні 1926 року і пізніше переведений на основні європейські мови. Ця робота, що стала класикою тюркології, зберігає актуальність до цього дня, проте її гідність ще й у тому, що вона написана гранично просто і орієнтована на звичайного читача.