Пристрасть і смерть переплелися у романі Павла Вадимова так, що не розірвати. Болісно конкретна історія хвороби луною віддається в болісно відвертій історії кохання. Сюжет є дуже вишуканою версією роману людини зі смертю, дуже популярного з часів Жана Кокто, епохи «золотого» метафоричного модернізму. Роман «Лупетта» - трохи прохолодний, по-північному витриманий зразок сучасної першокласної прози. Десь навіть із елегантним пітерським центроміським «грасуванням». Незважаючи на напружену любовну лінію, роман дуже стриманий та інтелігентний. Вже давно помічено, що «прохолодне мистецтво» довше зберігає свіжість та актуальність, ніж пристрасно-патетичне, що швидко старіє разом зі своїм поколінням. Блискучий прозовий дебют молодого автора з Петербурга.