У 1974 році 18-річний російський піаніст Андрій Гаврилов став одноосібним переможцем V Міжнародного конкурсу ім. Чайковського. Двома тижнями пізніше з тріумфом дебютував на знаменитому Зальцбурзькому фестивалі, замінивши хворого Святослава Ріхтера. Його карколомна кар'єра була перервана в 1979 році за ініціативою КДБ. 1985 року піаністу вдалося вирватися з СРСР. Після виступу Гаврилова в Карнегі Холлі газета «Нью Йорк Таймс» проголосила його «найбільшим артистом сучасності». У книзі публікуються спогади музиканта про дивовижні події, що відбулися в його житті в 1973-1985 роках. хитрощі соціалістичного начальства та підлості капіталістичного менеджменту. Це розповідь про жахливий виворот прекрасного, про плату за талант і славу. Але хочеться, щоб за всією цією відвертістю, скандальністю та брудом читач розрізнив дитячу душу автора, який так і не став своїм у жодній зграї».