Колись, дуже давно, жили люди. Вони співали, пили, сміялися, тужили та вмирали. Билися і любили. І звісно, у них були імена. З того часу минуло багато часу. Роки складалися у десятиліття. Десятиріч було так багато, що їх вважають століттями для стислості. Байдужий перебіг часу розкидав імперії, скинув великі храми, занесло землею міста. Потім народився Ісус. Пройшли ще століття. Ще багато століть. Піднялися і впали нові Вічні Імперії. Рвонулися до неба великі будови і обрушилися в минуле. Велич і невідомість змінювали один одного, зникали мови і народи, померли навіть боги... Але час так і не зміг поглинути імена тих людей. І я розповім вам чому.