Єгору довелося рости в дивний час. Про час це написано книги, знято фільми, наворочено гори брехні. Але запах його, подих його пам'ятають лише ті, хто цей час застав, хто дихав його повітрям. Величезна неповоротка країна то загрожувала світу атомною бомбою, то обсипала золотим дощем новонароджені африканські країни, жителі яких тільки-но вийшли з джунглів. А своїх синів тримала у чорному тілі, і нічого, спритно в неї це виходило, і не було ні багатих, ні бідних, бо якщо немає багатих, то як зрозумієш, що бідні – все, і недосяжним верхом добробуту вважалася машина «Волга» і дачну ділянку в шість соток, і всі говорили трошки не те, що думають, і робили трошки не те, що хотілося, і ходили на партзбори, і дружно піднімали руки, схвалюючи історичні рішення з'їзду, і панічно, безмовно боялися влади, і займали п'ять. рублів до зарплати, і повертали вчасно, і смирно стояли в нескінченних чергах за кефіром, докторською ковбасою та портвейном «Кавказ», і банку сайри можна було побачити лише у святковому продуктовому замовленні за спецрозподілом, а книгу «Три мушкетери» отримати, здавши двадцять кілограмів макулатури…