«Твори Лермонтова, так тісно пов'язані з його особистою долею, здаються мені особливо чудовими в одному відношенні. Я бачу в Лермонтові прямого родоначальника того духовного настрою і того напряму почуттів і думок, а частково і дій, які для стислості можна назвати «ніцшеанством» – на ім'я письменника, який виразніше і гучніше виразив цей настрій, усіх яскравіше позначив цей напрямок…»< /p>