У Асі Лавруші рідкісний дар: всі історії, які вона розповідає, закінчуються до загального задоволення щасливо. Чи буває таке у житті? Яке там! Так колись вчили соцреалізму – якщо нічне небо, то в ньому неодмінно місяць. Якщо чорна корова, то на боці обов'язково яблуко… Якщо романи і повісті нинішніх ніцшеанців, катастрофістів та сексуальних екстремістів – то посередині, звичайно, розповіді зі «Шведського столу»… Петербурзькій письменниці не так віриш, як хочеш повірити. Віктор Топорів, 2003