У романі Олександри Шалашової одинадцять оповідачів – вони по-різному переживають і інтерпретують події, не залишаючи місця скільки-небудь об'єктивної версії. Це маленькі пацієнти та вихователі санаторію на іншому березі річки, куди з Міста перед самим початком війни евакуювали дітей. Незабаром підривають міст, що пов'язував їх із зовнішнім світом, і діти занурюються у темряву. Щодня вони чують вибухи – чи залпи салютів? – але не знають, чи йде ще війна. Нестача їжі, конфлікти, нова неформальна ієрархія, незрима присутність Зла, якому немає назви, – і розквітає насильство, викликане нескінченною самотністю, страхом. Якось до дітей приходить Солдат і пропонує вивести їх до людей. Але чи дойдуть вони – чи попадуть прямісінько до невідомих загарбників?