Книга Євгенії Басової, до якої увійшли три повісті, – про підлітків, про їхніх батьків, про пошуки себе та про кохання. . Кость грає в онлайн-ігри. А ще він спілкується з віртуальними друзями: з Реттом з Австралії та Лі Джином з Китаю. А ось ще Макар з'явився, він із Липівки – це поряд із Кувакіним, куди Костик улітку їздив до табору. Макар вміє знаходити цікаві сайти: наприклад, де можна спостерігати життя космонавтів на орбітальної станції. І коли мама на кілька днів їде по роботі до Липівки та вирішує взяти дітей із собою, Костик та його сестра Олена радіють можливості познайомитися з Макаром у реальності. Ось тільки чи вийде у них? «Танець вітру сироко» – повість про кохання. «Кате, я люблю тебе», – написано на господарській будці – тій, де лопати та мітли. Якась особлива фарба, літери світяться. Вони криві, з різним нахилом, і весь рядок з'їжджає донизу, до самої землі. А там, де літери ще високо, під "Катя", приписано - "з 7В". У сьомого «В» на цей бік вікна виходять з математики, фізики та англійської. І всім просто необхідно ще раз подивитись у вікно, переконатися, що літери все ще там. А три Каті в класі губляться у здогадах – кому ж із них ця записка адресована. І найголовніше – ким? Валя, героїня повісті «Ті, що їдуть і залишаються», готова допомогти всім і кожному, чи це заблудле кошеня, неприкаяний бомж чи заможні, але не дуже щасливі у своєму матеріальному достатку сусіди. Але Валю турбує не відсутність грошей у сім'ї, а нерозуміння оточуючих. Вона мріє скоріше вирости і відвезти маму з братом з їхнього невеликого містечка. «Книгуру» (2011 та 2013), фіналіст премії ім. В. П. Крапівіна (2010, 2014). "Як добре" ("Детгіз").