Книга розповідає про Джейкоба, хлопчика-підлітка із синдромом Аспергера (аутизм). Він не може стежити за перебігом думки інших людей і не може нормально говорити. Як і більшість дітей із цим захворюванням, Джейкоб зосереджений лише на одному якомусь занятті; у разі це — судовий аналіз. Він завжди опиняється на місці злочинів (за допомогою поліцейського сканера, встановленого в його кімнаті), де він розповідає поліцейським, що їм слід зробити… і завжди має рацію. Кожен окремий розділ книги нам розповідають головні дійові особи: Емма, мати Джейкоба; Тео, брат Джейкоба, і він сам. У їхньому будинку панували певні правила: 1. Прибирати за собою свій власний безлад. 2. Говорити лише правду. 3. Чистити зуби двічі на день. 4. Не запізнюватися до школи. 5. Дбати про свого брата, адже він лише один. Але потім одного разу мертвим знаходять його вчительку, і поліція приходить до нього з допитом. І звинувачують Джейкоба у вбивстві... Він просто рятував свого брата.