Книга «Переможені» Ірини Володимирівни Головкіної — роман із життя російської інтелігенції під час диктатури Сталіна. Автор пише: "У цьому творі немає жодного вигаданого факту - такого, який не був би мною почерпнутий з навколишньої дійсності 30-х і 40-х років". Але за всієї своєї документальності, роман все ж таки художній твір, а не проста хроніка реальних подій. У Росії закінчилася громадянська війна. Країна зруйнована, багато людей загинуло — від війни, від голоду, хвороб та розрухи, багато хто опинився в еміграції. Залишилися люди з так званих «колишніх», тих, хто вижив у цьому страшному вирі, здебільшого це були вдови, діти, старі. Багато хто з них так і не змирився з новою владою, але треба було жити та виховувати дітей та онуків, яких не приймали до навчальних закладів, звільняли з роботи, а часом і посилали до таборів. Голод, безробіття, приниження, тривоги затьмарили подальше життя цих людей, але, як крижана вода загартовує гарячу сталь, катастрофи революції тільки законсервували, зміцнили в деяких людях принципи аристократизму, розпалили православну віру, що згасала, похитнулася любов до вітчизни. З'явилася якась внутрішня свідома і несвідома опозиція всім віянням нової епохи. Автору книги напрочуд просто і зрозуміло, без будь-якої вульгарності, вдалося розповісти про трагічні сторінки історії країни. Тисячі людей було заарештовано, заслано дуже далеко від рідних місць, багато хто з них не повернувся назад. Віра, характер і виховання людей, які опинилися в катівнях або засланні, допомогли їм вистояти, а тим, кому судилося загинути, зробити це з високо піднятою головою, непереможеними. А серця тих, хто ще жив, залишалися в тій старій Росії. Її образ віддалений, кількома десятиліттями кошмару, асоціювався з дитинством, мирним життям, де все було так, як має бути у людей.