- Блін, Арчі, шухер! - гаркнула я на все горло і, грюкнувши друга по плечу, рвонула до паркану. Адреналін у крові піднявся до такого рівня, що застукало у вухах, а в цей час ззаду, пихкаючи, біг найкращий друг. - Ах ви, паршивці, зловлю, вуха надеру! - вигукнув нам старий, вискакуючи з дому в хутряних тапках і смугастих, розтягнутих «сімейках». Як я перестрибнула через паркан, не пам'ятаю. Як мчала далі дорогою, теж. Друг наздогнав мене вже на краю села. - Стій дрібна, - видихнув голосно він ззаду, а я встала як укопана, чи то від несподіванки фрази, чи то від того, що просто втомилася, - Мамзель, ви, як гірський олень. ., - почав він і зареготав на весь голос, - Я, чесно кажучи, навіть орієнтацію в просторі втратив, коли побачив, як ти через паркан махнула.18+