У першому автобіографічному прото-романі «Життя без Карло» — точні трагікомічні замальовки з армійського, сільського, дорожнього та життя «офісної людини з дуже гарною платнею». Натхненно, відчайдушно, гірко — про те, як це було, навіщо так воно є і чому ніколи не зміниться.